u_o_i

Хто знає, чи є ще де місто не тілько зо своїм Ринком чи Валовою, а і Підзамчем зі Знесінням? А то зовсім недалеко, якихось 80 кілометрів. Перемишль.

Більш як 1000 років жилисмо разом, а теперка - язик не повертається сказати же чужинці - то най буде сусіди. А своїми , з єдіной страни, маємо називати тих, що жиє з нами меньше як якихось 80 років і від нас більш за 1000 кілометрів . Та й українську почуєш частіше "на сусідах", аніж у себе вдома, тілько у іншому кутку, десь на сході. Не знаю, мені якось приємніше почути "дякую" від кельнера чи продавця -сусіда з Перемишля, аніж "спасіба" від свого десь у Києві. Але - як єдіная страна, то єдіная страна, і нема на то ради, тілько чим дальше, тим більше нема бажання себе з нею асоціювати. Нафіга мені друга Росія, хай і найдемократичніша у світі, як України не буде?

А з сусідами , най страна і нєєдіная, але спільного за 1000 років набралося багато, що там якихось 80 літ в порівнянні і всього 10 літ в Євроунії. То не дивно, що раз за разом лапаєш себе на тім, що десь подібне є і ві Львові. Так виглядає ніби місто набагато чистіше, більше баків зо сміттям, але якийсь малий штубак прямо перед нами вкинув на хідник обгортку з цукорка; ніби люди більш ввічливі і культурні, але на виході з автовокзалу бачивім п"яного в дим пжемишляка, і то не увечері, а в пів на одинадцяту по Варшаві . Ніби водії більш уважні до пішоходів, зупиняються перед переходом ще навіть як пішохід не став на дорогу, але так по-львівськи можуть тебе обтраскати, не спиняючись чи хоча б пригальмовуючи перед баюрою . Так що, дивлячись на Перемишль, можна побачити і частинку себе рідного ) .

Після такого вступу - невелика прогулька старим містом.

Перше, що ся кидає в очі по дорозі з вокзалу до центру - це залізничний міст над Сяном. Наскільки б Львів і Перемишль не були подібні - але Львів без річки, як Полтву пустили під землю, багато втратив, в тім числі і можливість мати такі файні мости.

Попереду -Перемиська римокатолицька Катедра. І авто, які чемно стоять на дорозі, ніхто не лізе на хідник, як у Львові.

Бувім у Перемишлю якраз на день чину Незалежності . Мали би в них ся повчити вихованню патріотизму. Святковий парад , де в одній колоні представники всіх поколінь - від зухів з харцерами до сивочолих ветеранів, в одностроях як чоловіки, так і кобіти. І ніяких тобі лозунгів на кшталт "Єдіная страна". Цікаво, а чи позволили б си поляки таке написати ,наприклад, німецькою, російською а чи українською ...

Трохи вище - вежа Казимира, де розташований один з оглядових майданчиків.

Вид на місто з Вежі Казимира

Посередині - Латинська Катедра, справа -Грекокатолицький кафедральний собор, а між ними - годинникова вежа, де розміщено музей файок і дзвонів, і зверху є ще один оглядовий майданчик. Цікаве поєднання - дзвони і файки. Так само як польські zegarki(годинники) і галицькі дзигари(сигарети) . Щодо грекокатолицької катедри - раніше вона ся знаходила поблизу того місця, де зараз дзегарова вежа. Але австріяки, як зайняли Галичину, розібрали її, натомість обіцяли виділити кошти на побудову нової. Українці збудувати вспіли лише Вежу , ту що зараз дзегарова,як австіяки "переграли", і замість нової передали українцям римокатолицький Кармелітський костел. Грекокатолики в нім були аж до 1946 року, як нова комуністична влада уніатів розігнала, а костел закрила. По вигнанню комуністів знову створена громада грекокатоликів хтіла, щоби їм повернули попередній собор. Але не так ся стало, як гадало. Влада вирішила повернути костел кармелітам. А грекокатоликам, через декілька років, за сприяння Папи Івана-Павла ІІ, передали бувший єзуїтський костел, де вони знаходяться і зараз.