u_o_i

Пам"ятаю, як в дитинстві чекавім Святого Миколая - старавімся не заснути, щоби злапати того моменту, як у мене під подушкою виросте подарунок. І троха переживав , бо часто бабця лякала - ти такий гунцвот, що Миколай тобі ніц не принесе - тілько різку. Але нє, зраня завжди щось знаходив - цукорки, якісь забавки, і як символ цього свята - мандаринки. Потому вже , як пішов до школи, то губа ся троха закотила, і докучєв батькам - чого то мені тілько Миколай подарунки носит, а Дід мороз нє? На що чув відповідь - маєш діда в школі, а вдома тілько Миколай, і іншого не буде. А дідо розповідав, як ще за бабці Австрії Миколай не тілько додому приходив, як його ніхто не видів, але і до Народного Дому. В день Святого Миколая там завжди була вистава, де дітям роздавали подарунки, а тим, що були троха нечемними, то найбільші пакунки, в яких була тілько різка. Троха м завидував тому, але і радувався, же зараз ніхто тої різки не отримає перед усіма знайомими.

Як був малий, то думав - що так у всіх, на людях - дідо мороз, а вдома, приватно - то вже Миколай. Але нє - в Україні на Миколая подарунки отримували хіба в Галичині, а на решті території - то вже неподільна влада Мороза. А спомини з дитинства найяскравіші, найтепліші. І ніц поганого в теперішній експансії Миколая за Збруч не бачу, чим більше бар"єрів будемо мати між собою а москалями, тим краще. Ще ліпше, як вони будуть з самого дитинства.