Через соборність до забуття

   Нині маємо День Листопадового Здвигу

 96 літ тому ві Львові українці створили ЗУНР - Західно - Українську Народну Республіку. І нехай для поляків це щось на кшталт ДНР чи ЛНР, але для нас - це своя держава. Вже в січні 1919 року ЗУНР , в результаті Акту Злуки, стала всього Західньою областю УНР, а ще через пів-року і зовсім пішла до УНР в прийми. Але як для галичан найбільшим ворогом на той час були поляки, так для східняків - Росія. Галичина ж була всього розмінною монетою . Петлюра волів віддати Галичину полякам заради їхній можливій допомозі проти москалів.
 
На тім ся перша соборність і зійшла на пси. 

 

    Вдруге вже нас "соборували" москалі в 1939-тім. Щістя було - повні штани . Але ненадовго. Як ті ся вступили - то радувалися більше.  Далося взнаки, що нехай у нас і був один нарід - але, все-таки, два світи. Вже в 44 -ім, за других москалів, Людкевич сказав, же "нас визволили, і нема на то ради". 

     

    Закім дотєгнули до 90-го, то від різниці двох світів ся лишили хіба якісь рудименти, як то своя мова, повага до вояків УПА чи пам"ять про Голодомор, ніби і східняцький, але ж сприймався як свій, український. З тим  і увійшли в новостворену соборну, ні від кого незалежну Україну.

 

    Але вже за якихось 20 з гаком літ маємо на її місци Єдіную Страну. маємо забути і УПА, і голодомор, і мову - лиш би кендюх був набитий і страна єдіна.  Хтів бим знати - і на холєри то було тра зачинати , щоб так ся скінчило ?