![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Навіяно tin-tina.livejournal.com/352741.html .
Цікаве питаннячко -чи потрібен Львів Україні . Звичайно. Нема зараз ніякого Петлюри на обрії, щоб за так віддати Львів полякам , чи навіть диктатора аля Петрушевича, щоб сказати - типу нафіг нам той Львів, нам тра Києва.
Потрібен Львів, але яким ? Як кавалок території з лояльним населенням, - то тільки на ура.
Як культурна столиця чи найбільше україномовне місто - це вже питання. Як казав зовсім недавно один мій знайомий - "раніше Львів був більш бандитським, але не таким рогульським як зараз". І це у Львові, стопроцентно україномовна особа. Так що фіг там, пересічному модерному космополіту значно ближчим буде якийсь бандітскій , і не тільки, Пєтєрбург,чи хоча б Харьков чи Адєсса, аніж рогульський Львів.
А щодо мови - то нафіга цей пєрєжиток прошлого (хоча як задуматися -сьоме за величиною місто в Україні - найбільше україномовне - трохи дивно, неспа ? ) , коли є і общєпанятний, і англійська .
Що і самі найпередовіші львів"яни після вигнання Януковича з дебілістичною радістю продемонстрували, влаштувавши "дєнь абщєнія на русском ". Чи то комусь помогло хоч в чімось, хтів бим знати.
Не можу зрозуміти людей, що намагаються побудувати в Україні "прадвінуту" Росію. Тут вже не питання в існуванні української України навіть. Не можуть бути на одній планеті дві Росії хоч в якійсь перспективі. Не зараз, так пізніше Москва залюбки згамцяє свого близнюка. Чи Київ Москву, якщо комусь це ближче. Але ж знищивши дракона - сам стаєш таким же. Дивувався ще колись мій дзядзьо, як приїхала на роботу жінка з Дніпропетровська, та й пише в анкеті національність "украинка". Питався її - чого ж тоді російською говориш - відповідь: "а развє нє фсьо равно?" .
Та нє, нє всьо равно.
Хочеш мати москаля в хаті - то й розмовляй москальською наздоров"я.
Потрібен Львів, але яким ? Як кавалок території з лояльним населенням, - то тільки на ура.
Як культурна столиця чи найбільше україномовне місто - це вже питання. Як казав зовсім недавно один мій знайомий - "раніше Львів був більш бандитським, але не таким рогульським як зараз". І це у Львові, стопроцентно україномовна особа. Так що фіг там, пересічному модерному космополіту значно ближчим буде якийсь бандітскій , і не тільки, Пєтєрбург,чи хоча б Харьков чи Адєсса, аніж рогульський Львів.
А щодо мови - то нафіга цей пєрєжиток прошлого (хоча як задуматися -сьоме за величиною місто в Україні - найбільше україномовне - трохи дивно, неспа ? ) , коли є і общєпанятний, і англійська .
Що і самі найпередовіші львів"яни після вигнання Януковича з дебілістичною радістю продемонстрували, влаштувавши "дєнь абщєнія на русском ". Чи то комусь помогло хоч в чімось, хтів бим знати.
Не можу зрозуміти людей, що намагаються побудувати в Україні "прадвінуту" Росію. Тут вже не питання в існуванні української України навіть. Не можуть бути на одній планеті дві Росії хоч в якійсь перспективі. Не зараз, так пізніше Москва залюбки згамцяє свого близнюка. Чи Київ Москву, якщо комусь це ближче. Але ж знищивши дракона - сам стаєш таким же. Дивувався ще колись мій дзядзьо, як приїхала на роботу жінка з Дніпропетровська, та й пише в анкеті національність "украинка". Питався її - чого ж тоді російською говориш - відповідь: "а развє нє фсьо равно?" .
Та нє, нє всьо равно.
Хочеш мати москаля в хаті - то й розмовляй москальською наздоров"я.
no subject
no subject
no subject
А щодо попереднього -так мова ,на мою думку ,це не цінність, а, крім засобу спілкування, ще й маркер "свій -чужий". У теперішній ситуації українська - це ще й засіб захисту , російська ж - навпаки -засіб нападу на нашу країну.