u_o_i | Перший похід

То було давно, ще як "трава була зеленіша, а світло яскравішим "(D.Gilmour, і , маю велику підозру, що не він був першим:) , меблі і помешкання - велицьозні, а світ визначався невеличкою територією навколо хати плюс там де з тобою були мамця з татком . Перейти широку вулицю без світлофора - то вже був поступок, а пройтися за кілька кварталів самому - то крок у незвідане .

    Одного разу старші хлопаки принесли звідкись купу старих гільз від патронів. Питаємо -звідки - кажуть , з Медової печери. Вивідалисмо , же то десь на Майорівці, зібралося штубаків зо п"ять, що ще до школи не ходили - і впєрьйод, к нєізвєданним далям, тілько щоби мамця не знала. З Личаківської для такого віку то був добрий кавалок. Враховуючи - що де та Майорівка, уявлення якесь було, до Пасічної дойшли без особливих проблемсів.
     Проблемси розпочались, властиво, вже десь біля Майорівки. Зараз вже не пам"ятаю - доки ми дібрались - чи до Червоної Гвоздики, чи вже навіть троха перейшли аж до Китайської . Вирішили ся спитати дороги, бо як далі йти точно, не знали. І то треба ж -нарвалисьмо на якогось дуже ретивого фацета, по пам"єті - ніби був у міліцейській сорочці, але погонів - хоч вбий - не пригадаю си чи мав , чи нє. Ми до него ,- а як пройти ... і тд. . А в него очи на лоба , варги в трубку і в крик - типу - куда прьош, ану дамой . Мале -дурне, зрезигнувалисмо го і йдемо так потрохи далі - на Медові печери . Якраз коло нас спинився автобус , як зараз памятаю - 7 номер, ходив колись з Майорівки до центру . Вже троха пізніше, як ходив до школи, однокласники з Майорівки на перший урок часто запізнювались з постійною відмазкою - не вліз в автобус... Старий анекдот - як шофер мав ручку для ущільнення салону - казали , же списали якраз з того 7-го маршруту. Так отож - спинився автобус, ми ніц не підозрюючи йдемо далі, а наш фацет заходит у перші двері. Не маю поняття , як йому вдалося пройти тим автобусом з переду до заду (шукав нас там ) - але вдалося, і зразу ж до нас - зараз машину викличу, всі в міліцію поїдете. Ну того вже нам було забагато - втекли від него навпростець через Пасічну на Погулянку.
     Потім ще було перевзування, путання слідів (за нами ж женуться - а раптом псів пустят ), добирання додому і домовляння - же батькам ніц не говоримо. Але перший зачин було зроблено.
     Скілько раз потім не був коло Медових печер - нігди ніяких гільз там не видів... Але ж було, і очевидці є... Загадка аж дотепер.